Переможний травень - у вируючому сяйві червоних полотнищ , бузкових салютів, що буйно, розмаїто квітують чи не біля кожного будинку. Шістдесят п'яту річницю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні Миколаївщина відзначила на зразок тих самих квітуючих салютів, які щедро подарувала природа до знаменної події. Величальним, гучним та джерельним акордом в калейдоскопі незабутніх вітань став концерт Володимира Гришка, Народного артиста України, кавалера орденів Святого князя Володимира - ІІ і ІІІ ступенів, ордена Ярослава Мудрого - V ступеня та багатьох світових престижних премій і нагород, що відбувся чотирнадцятого травня в Миколаївському російсь кому драматичному театрі. І ветерани, і багаточисленна публіка щирих шанувальників таланту Маестро мали щасливу нагоду бути присутніми на зустрічі зі знаменитістю, щоб почути, як чисто, високо, переможно співає саме життя, щоб лишити в своїх серцях незабутній спогад про цей вечір.

Володимир Данилович, як і мільйони людей, чиї долі обпалила війна, отримав пам'ятно-гірку зарубку про ті часи з розповідей батьків.
Певне, тому так рано пішов з життя його батько - військовослужбовець, що тяжке воєнне лихоліття позначилось на здоров'ї, а відгук війни спрацював у важку для сім'ї хвилину, і мамине серце не витримало навантаження…  Війна, біль, смерть. А поруч - синоніми: перемога, радість, життя.

І в цьому, разом зі спогадами, лишились мамині пісні: то стрімкі, як мрії, то широкі, мов повновода ріка, то веселі та грай ливі, як весняні струмки чи багаття вечірнього вогнища. З легкої руки старшого брата Євгенія, професійного баяниста, у семирічного Володимира розпочалася велика дорога в артистичне життя: він співає в дитячому хорі "Щедрик". А далі - Київське музичне училище імені Глієра, клас гітари та диригування, з другого курсу - заняття вокалом у Володимира Олександровича Запорожця. Маестро завжди згадує свого педагога з великою вдячністю.

Рік 1984-й. Володимир Гришко - студент Київської консерваторії. А вже незабаром, в 1989-у році, ли ше за три місяці він завоює ІІІ премію на Міжнародному конкурсі оперних співаків в Марселі, ІІ премію (перша не була присуджена нікому) - на престижному Всесоюзному конкурсі імені Глінки, Гран-прі та спеціальний приз Пласідо Домінго "Тенор-мі лор" ("Кращий тенор") на Міжнародному конкурсі вокалістів імені Франсіска Віньяса в Барселоні, Іспанія. Важливо відмітити, що українському співаку було присуджено нагороду "Тенор-мілор", яка за умовами конкурсу вручалась лише італійцям. Українець Володимир Гришко став винятком з цього правила. За співака проголосував сам знаменитий Пласідо Домінго! А лише через рік - знову шалений успіх: "Гран-прі" на Міжнародному конкурсі співаків в Тулузі (Франція). Була ще одна винагорода, яку не можна вмістити в рамки дипломів та публікацій: визнання публіки. Після виконання арії Рудольфа із опери Пучіні "Богема", що є найскладнішою та показовою для тенорів, протягом десяти хвилин публіка стоячи вітала українського співака гучними оплесками. Рік 1991-й. Прийшло запрошення для участі в Монте-Карло у фестивалі тенорів, які мали не менше двох "Гран-прі". Той час для співака був доволі-таки важким: він втратив двох рід них людей - маму і брата, переніс складну операцію. Випробування завжди дістаються тим, кого Господь відзначив вели ким талантом. Та й деякі люди іноді не можуть пробачити обдарованість, успіх, талант. Володимир відчув це на власній долі. Не розгубився, тим більше - не розлютився і навіть не розгнівався ні на колючі слова, ні на заздрісні погляди.

Відповіддю на подібне став мужній крок співака: через півтора місяці після оперативного втручання Володимир співає в Монте-Карло партію Ленського і отримує спеціальний приз. Доречі, Ленський у виконанні Володимира Гришка справляє незабутнє враження. І не лише Ленський! Маестро примушує слухати, затаївши подих, довірившись його неповторному голосу, що здатен забрати в полон серце, душу… Я можу з певністю сказати, що це та сама мить, скільки б вона не три вала, на який би час не був розрахований виступ Володимира Гришка, - то ж це та неповторна мить, про яку поет сказав:"Остановись, мгновенье, ты прекрасно…" Та повернемось до біографії Співака, якої могло б вистачити на кілька життів і по значимості, і по наповненості, і по великому надмірному ритму працездатності. Володимир Гришко став бажаним гостем кращих театрів світу. Його дебют на міжнародній сцені відбувся в далекій Америці. Саме там в 1990-у ро ці він блискуче виконав Альфреда в "Травіаті". Ця подія відбулася в студентському оперному театрі міста Батен Руж, штату Луізіана. Потім - Ликов у "Царській нареченій" та Пінкертон в "Мадам Батерфляй" - у Вашингтонській опері. Його чаруючий голос линув зі сцени Національної опери України та Львівської опери, "Арени ді Верона" у Франкфурті, Канадсь кої оперної Компанії в Торонто та Монреалі, Нью-Орлеанської опери, Празької Національної опери , "Опера де Бастіль" в Парижі, Маріїнської опери в Санкт-Петербурзі, "Нью-Йорк Сіті Опера", Мічіганського оперного театру, “Сан-Франциско опера”, Королевської опери Бельгії, театру "Сан-Карлос" в Лісабоні, Національної опери Фінляндії та інше.

… В репертуарі Володимира Гришка більше 30-и партій вітчизняного та світового репертуару, романси, українські, російські, італійські та іспанські пісні. Співак також отримав широке визнання завдяки своїй концертній діяльності. Він співпрацював з видатними людьми, серед яких- Ірина Молостова, Франко Дзеффіреллі, Дмитро Хворостовський, Галина Вишневська і багато-багато інших. Часто Володимира Гришка зводила доля з Лучано Паваротті і Пласідо Домінго. Тріумфальним були для Володимира Даниловича концерти з Монсерат Кабальє.

… Виступ Маестро в Миколаївському театрі. Бурхливі аплодисменти. Поруч з Учителем - його талановиті учні. Ще раз переконуюсь, що свій великий талант Маестро в повній мірі віддає людям. З цією місією йде по землі. Ніколи не відривав ся від неї, не проміняв Україну на багаті заморські держави. Бо живе за покликом душі, за великими Правилами православ'я. Як істинно віруюча людина, він співає в Володимирівському соборі. Певне, в цьому потребність душі, щира подяка Богу за те, що дав йому саме таку, особливу дорогу. Адже віра в Бога "того оберегом своїм закриває, хто з нею життєвим шляхом вирушає"… Маестро дає благодійницькі концерти, не шкодує власних коштів на добрі справи. Однією з таких справ можна вважати концерт для ветеранів Миколаївщини. Адже пісні років війни - "Соловьи", "В землянке", "Смуглянка" та інші, гімн подвигу радянського народу - "День Победы", надзвичайно чуттєва та душевна - "Дорогие мои старики" - всі ці твори у виконанні Володимира Гришка прозвучали і як спогад з минулого, і, водночас, ніжно, глибоко, по-новому. Здавалося, ніби звертався Співак до кожного присутнього на концерті особисто. Слова подяки, квіти і безмірне бажання чути його, слухати цей Богом даний голос, яким промовляє до нас життя.

… Концерт закінчився. А в моїй душі ще довго, мов після гречаного меду, гіркотою зринав спогад про ту подію, яка з чиєїсь чи то байдужості, чи недбалості, а чи (не приведи Боже!) - небажання, за два дні до цього не відбулась. Згадувався день, коли шанувальники творчості Володимира Гришка чекали на концерт Маестро, який мав відбутися в Ми колаївському обласному палаці культури… Сьогодні пощастило небагатьом: чотирнадцятого травня Володимир Гришко співав для ветеранів.

Одна подія не може замінити іншу, бо всьому - своє місце і свій час… Маю надію, що Співак переконався, що у нас він - жаданий гість, що ми захоплюємося його творчістю і щиро бажаємо наснаги та Божого благословення в творчій долі.

Від себе особисто хочу щиро подякувати Маестро за надзвичайний дар, що переважає всі чесноти, - безмірну людяність, відсутність "зоряності". Спасибі Богу, що серед суєтності днів до мене завітало щастя і подарувало незабутню зустріч з геніальною Людиною нашої сучасності - Володимиром Гришком.

Ганна Король